Життя - це книга, і той, хто не вчиться, бачить лише одну сторінку
Головна » 2017 » Март » 1 » Квест з історії рідного краю "Маленьке місто великої держави".
18:43
Квест з історії рідного краю "Маленьке місто великої держави".

28 лютого 2017 року в рамках Тижня гуманітарних дисциплін в ліцеї стартував квест з історії рідного краю "Маленьке місто великої держави", організований Хом`яковою В.В., викладачем історії та правознавства.

Взяти у часть у тижневому квесті виявили бажання дві команди перших курсів: "Дружба" (107 група кухарів) та "Скіф" (140 група трактористів-машиністів с/г виробництва).

Мета квесту: поглибити громадянські почуття учнів шляхом розширення знань про рідний край в період від заснування до сьогодення, розвивати пізнавальні інтереси шляхом залучення учнів до дослідницької та пошукової роботи, пам’ять, допитливість, зв’язне мовлення; виховувати любов до свого краю, його історичного минулого.

Завдання:

- Ознайомити учнів з історією Снігурівщини

- Формувати навики  пошуково-дослідницької діяльності

- Розширити форми співпраці з учнями у здійсненні навчально-виховного процесу

- Прищепити учням любов до рідного краю, розвивати інтерес до його історичного минулого та формувати бажання примножувати славу Снігурівщини.

Очікувані результати:

- Збагачення знань учнів про історію Снігурівщини

- Поглиблення громадянських почуттів

- Накопичення довідково-історичних відомостей, методичних, практичних, ілюстративних матеріалів для ознайомлення учнів з історією рідного краю

Епіграф:

Може, десь земля є краща й вища,
А над нею небо – золоте.
Та мені найкраща та, де вишня,
Та, де вишня мамина цвіте.

Б. Радиш.

На Україні налічується – 5 Снігурівок про це йдеться у довіднику зразка 1947 року. Вони розташовані в Запорізькій, Київській, Полтавській, Тернопільській, Миколаївській областях. Але ми будемо згадувати про Снігурівку Миколаївської області, місто де ми народилися і живемо, де живуть наші близькі і знайомі. І куди б не закинула вас доля ви завжди будете згадувати свою рідну вулицю, витоптану доріжку до рідного ліцею, своїх друзів.

Вікторія Вікторівна зачитала уривки з 2 листів. Один лист з м. Маріуполя Донецької області від Тамари Іванівни Ященко.

… « Безсонними ночами я подумки ходжу по Снігурівці. Все рідне, все знайоме. Інгулець, вибалки, витоптана доріжка до старої школи, непомітна краса природи. Хіба можна забути наші походи за першими весняними польовими квітами на Кримки, льодоходи на Інгульці, причал для пасажирських суден…»

Другий лист надійшов з м. Миколаєва від В’ячеслава Івановича Козлова.

… « Я горжусь тим, що мої прапрадіди – переселенці з Могильовської губернії. А вірніше з нинішньої Смоленської області вже через три місяці після переможного завершення Бородинської битви будували свої перші мазанки на березі Інгульця. Поклавши початок нашому славному місту. Мій прадід Льовка на початку минулого століття побудував своїми руками п’ять будинків для своїх дітей, які в більшості і нині через 100 років, є притулком для його нащадків…

Яка головна думка втілена у листах?

Що хвилює автора найбільше?

До чого вони закликають молоде покоління ?

Чи актуальна ця тема сьогодні?

Зі спогадів В. Лопатньова колишнього учня ремісничого училища №4

«…У 1944-1945 роках збирали лікарські трави. Зокрема цвіт акації та здавали їх в аптеку. А ще шили касети для тютюну. Носові хустки й відправляли їх на фронт. Працювали на полях – виривали осот, носили воду від бригади на поле робітникам, скидали скошений хліб з косарок, і навіть вантажили важкі мішки на підводи для доставки їх на елеватор. І все це у 10-ти річному віці.  У 1947 році закінчили 4 клас, який на той час був випускним. Більшість хлопців, і я теж. Вступили до ремісничого училища № 4 (нині професійний ліцей) на спеціальність «Ремонт тракторів та автомобілів». Доводилося лагодити техніку. Яка залишилася після війни. Виготовляли й слюсарні інструменти. Наші «ковалі» за шаблонами виготовляли нам заготовки. А ми напильниками доводили їх до «кондиції». Окрім навчальних програм та виробничих завдань. Виконували й інші роботи. Будували гуртожиток для училища та збирали городину. Привозили на баржах торф для опалення приміщень ремісничого училища. За два роки навчання завжди всім складом виходили на святкові демонСтрації. Гордо крокуючи по центру Снігурівки в парадній формі.»

Команда «Дружба» 107 група «Кухар»   Команда «Скіф» 140 група «Тракторист»

      

 

Любімо свій край, цінуймо те, що над нами мирне небо, що мова наша українська бринить у серцях людей, що живемо в такому чудовому краї. Тож посміхайтеся та будьте щасливими!

 

 

 

 

 

Переглядів: 120 | Додав: Aйше | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar